Река не плещет, звезда не блещет, луна не качается, раб (имя) не взъедается. Не ворчит, не кричит, руками не махает. Душа его отдыхает, злобы не знает. Спи сон в дверях, в окнах, в стенах, спи тихо, нету лиха и психа. Аминь. Аминь. Аминь.
Хотела в Свете жить,но "Нет!" сказала Тьма.Она мне жизнь дала,и разум,и развитие сюжета,а Свет меня спалил дотла,поэтому я не приемлю больше Света...
Дано-Водице, бездонная кринице!
Викликаю з гір, з-під гір.
З моря, з-під моря,
З каміння, з-під каміння!
Як не може той камінь
Вийти з моря, з-під моря,
Так не може ворог (ім'я)
Вийти на верх.
Як Сонце праведне, як Місяць, як Зорі,
Так аби правда освяченого,
Рожденного (ім'я) осяяла.
Як Бог благословен, як Дух святий.
Аби він, рожденний, (ім'я) наречений,
Був славен у Богів і межи цілим миром.
А погані суглоби, погані очі,
Погані мислі, погані слова – замовляю!
Як Бог закляв гори і каміння,
Так погані очі, погані мислі, погані слова -
Замовляю! -
Божими словами, Божими молитвами,
Щезай, пропадай!
Геть щезай від Божого лиця,
Від лиця рожденного, освяченого (ім'я),
Його слави! Слави праведної, слави православної!
Погані види, погані суглоби, погані очі,
Погані мислі, погані хвилини – щезайте!
Дано-Водице, бездонна кринице!
Ти умиваєш луги, береги,
Умий рожденного, свяченого (ім'ярек),
водою Живою
Від усякої погані, від усякої болі,
Від усякої нечисті, від усякого бруду.
Водице-здравнице, Дано – говірнице,
Як ти в бога славна, так аби славен був
рождений, свячений (ім'ярек) во віки віків.
У Роді Великім!
Хотела в Свете жить,но "Нет!" сказала Тьма.Она мне жизнь дала,и разум,и развитие сюжета,а Свет меня спалил дотла,поэтому я не приемлю больше Света...